Зауваження про архіви

2015

папір, вугілля, чорнозем

Архів виявляється нежиттєздатним, надмірним, стає недозволеною розкішшю в умовах «жорсткої економії» і суспільної катастрофи – що повертає людський досвід до стану однорідності. Внутрішні зв’язки, структура оповіді руйнуються, осипаються, перетворюючись у масу рухлого не-розділеного матеріалу – що дає просту цілісність. Відношення «наративу» і «матеріалу» («часу наративу» і «часу матеріалу») пере- встановлюються на звалищі. Зрештою, допоки залишаються цілими місця «голого» виживання, місця залишку – на ці процесиє звідки дивитися.

Observations on Archives

2015

paper, сoal, black soil

The archive’s unviability, its redundancy in times of “austerity” and social catastrophe, when it becomes an unaffordable luxury, returns human experience to a state of homogeneity. The destruction of internal ties and narrative structure, crumbling into a mass of powdery, undifferentiated material, provides simple integrity. “Narrative” and “material” (along with their respective temporal regimes) reconstitute their relationships in the dump. Yet as long as places of “bare” survival, residual places, remain intact – there is someplace from where to observe these processes.