Вчора, сьогодні, сьогодні

2012

мармур, граніт, кольорова плівка, музейні вітрини, фотографії

Споруджений у радянську добу Київський метрополітен був простором ідеологічним, на відміну від західних підземок, які – більшою чи меншою мірою – усі є суто утилітарними. Він сприймався як підземний палац для народу, із високими склепіннями залів, із наповненим символікою декором. У постідеологічному кліматі останніх десятиріч метро стало вже іншим простором, відкритим для вторгнення ніким не стримуваних комерційних інтересів. Сьогодні зали метро – це простір реклами, і монументальні масштаби цих колишніх палаців ідеології тепер слугують рекламодавцям, що конкурують між собою. Оздоблювальний камінь часів радянського модернізму опинився схованим за кольоровою плівкою. Ідеологічне радянське минуле, що дрімає в граніті й мармурі, постійно закрите кричущою «вічно сьогоднішньою» рекламою – це образ агресивного спротиву майбутньому, який чинить наш час і місце, в якому ми живемо.

Yesterday, today, today

2012

marble, granite, coloured tape, museum vitrines, photo

Built in the Soviet era, the Kyiv metro system was an ideological space, in contrast to Western metro systems, which are more or less strictly utilitarian. It was conceived as a subterranean public pleasure dome, with vaulted ceilings and decorations full of symbols.
In the post-ideological climate of the last two decades, the metro
has become yet another space open to invasion by unrestrained commercial interests. Today the metro station halls are advertising space, with the monumental scale of these former ideological palaces now serving competing advertisers. The stone of Soviet modernist antiquity is hidden behind self- adhesive posters. The fact that the dormant ideological yesterday of Soviet granite and marble is now continuously overlaid with bright “It’s today, forever!” advertising seems like an image of angry defiance of the future by the times and place in which we live.